В історії Спільноти Господь хотів, щоб першими «працівниками», які приєдналися до Матері Ельвіри в цьому «винограднику», були молоді люди: хлопці та дівчата, які, воскреснувши до життя в Спільноті, вирішили залишитися назавжди волонтерами та повертати отримане, простягаючи руку нужденним. З самого початку Господь хотів, щоб молоді люди не лише були в Спільноті, щоб «брати», але й, воскреснувши до нового життя, були знаряддям у руках Божих, щоб «давати», примножувати добро та пропонувати любов іншим. «Даром отримали, дармо дай»: тих, хто відчуває покликання до такого виду волонтерства, пройшовши власний спільний шлях, шлях особистого воскресіння, у Спільноті називають «Слугами Любові». Дехто живе цим служінням кілька років, а дехто навіть усе своє життя. Завдяки їхній щедрості по всьому світу були побудовані будинки, а серце спільноти змогло розширити свої горизонти любові, навіть до Латинської Америки та Африки, служачи дітям вулиці. Ми вдячні Господу, бо те, як розвивається Спільнота, чітко показує місію та сенс нашого служіння: зробити тих, кого ми приймаємо, головними героями та заохочувати їх віддавати себе служінню любові. Наша доброта повинна запалити в тих, хто її отримує, бажання любові та отримувати від неї радість. Як навчає нас Мати Ельвіра, «ми повинні зробити так, щоб любов ходила в стопах усіх».

Серед воскреслої молоді є ті, хто відкриває покликання до християнської родини та хоче жити в контексті спільноти як сім’ї, відкриті до життя, з широко відчиненими дверима та серцями, щоб прийняти не лише своїх рідних дітей, але й тих братів і сестер, які особливо поранені та потребують людського та духовного тепла, яке може дати лише християнська родина. Ці сім’ї протягом кількох років або всього свого життя ділять своє життя з громадою, вільно та відповідально обираючи, співпрацюючи у виконанні різних обов’язків та беручи участь у різних моментах молитви, праці та служіння, які проживаються в наших домівках відповідно до можливостей їхнього життєвого стану. Громада підтримує людський та християнський шлях, але вона не замінює фундаментальної, незамінної та виховної ролі, яку самі батьки покликані виконувати особисто, присутністю своїх подружжя, поєднаною з присутністю своїх дітей, та важливим свідком надії та довіри до майбутнього для всіх, про кого вони піклуються. Ми вітаємо, перш за все, тих молодих людей та дітей, які часто були глибоко поранені у своїх сімейних стосунках і є видимим знаком краси та плідності, які християнська любов дарує життю.