Праця
Хто добре молиться, той добре працює, хто добре працює, той добре молиться
Мати Ельвіра
ПЕРША ПРОФЕСІЯ – ЦЕ НАВЧИТИСЯ ЖИТИ (зі спогадів матері Ельвіри)
Багато хлопців працювали до вступу до Громади; деякі заробляли багато грошей, інші подорожували, але нічого з цього не було достатньо, щоб задовольнити їхні серця. Були також ті, хто ніколи не мав роботи, живучи в ліні вулиць: робота полягала в крадіжці, продажу, шахрайстві та зароблянні на життя. Реальність роботи, яка займає більшу частину дня в Громаді, є основоположною для внутрішнього оновлення. Перша робота, яку молоді люди повинні навчитися, це життя. Працюючи, вони відновлюють свою волю, вчаться відповідальності. Вони повертають собі впевненість у собі, бачать себе здатними на жертву, відданість та наполегливість. Вони відкривають, що збагачуються не стільки тим, що роблять, скільки тим, як вони це роблять. Вони відчувають, що страва, приготована з любов’ю, краще живить і приносить радість серцю, що добре виконана робота впливає на тих, хто її виконує, і змушує тих, хто її бачить, замислитися над тим, як чиста кімната приносить душевний спокій.
Громадська робота не є самоціллю. Вона не призначена для підживлення гордості чи амбіцій, а також не є формою доходу. Це не фальшивий якір спасіння чи місце притулку у складних ситуаціях. Це інструмент для відродження, для побудови діалогу, для зростання в смиренні. Він дозволяє нам відкрити та використовувати наші дари, а також відчути радість від побудови чогось прекрасного через жертву. Тому праця є конкретним мірилом того, наскільки справжньою є молитва, яка одягає одяг служіння: ті, хто добре молиться, добре працюють, ті, хто добре працює, добре моляться! І ще приємніше робити це разом з іншими, бо спільні зусилля об’єднують, спільна жертва створює справжню дружбу.